Якщо є проблеми з мигдалинами…
Піднебінні мигдалики – це активні учасники у виробленні захисних імунобіологічних механізмів (тому так важливо, щоб вони були здоровими в дитячому віці). На поверхні мигдалин проходять запальні процеси, а паралельно відбувається вироблення антитіл, таким чином, створюється стійка імунний захист.
Якщо запальні процеси відбуваються в організмі людини дуже часто, то мигдалини сприяють появі інфекційних захворювань.
Найбільш частою хворобою піднебінних мигдаликів є тонзиліт, наслідок якого стає те, що в лакунах (це спеціальні поглиблення і порожнечі мигдалин) поступово відбувається накопичення клітин загиблого епітелію, продуктів життєдіяльності бактерій і мікробів, незліченної кількості лейкоцитів. Наслідком цього стає те, що самі мигдалини перестають грати роль «захисного бар’єру» від зовнішніх інфекцій і вірусів, як раніше. Заповнені лакуни зменшуються і злипаються, утворюють замкнуті гнійні вогнища, що чинять негативний вплив на здоров’я і самопочуття людини. Піднебінні мигдалини стають прекрасним середовищем для збереження і розмноження шкідливих мікроорганізмів, звідки ті опиняються в лімфатичні шляхи і поширюються по всьому тілу.Раніше мигдалини лікували за допомогою їх видалення. Слід зазначити, що без них людське горло робиться відкритим навстіж для шкідливих вірусів і бактерій, послаблюються і знижуються імунні функції в організмі, наслідком чого стає те, що будь-яка, навіть сама незначна хвороба проходить у багато разів важче. Крім того, залишається другий метод лікування – консервативний, який полягав у промивання лакун, змазуванні піднебінних мигдалин, полоскання, фізіотерапевтичному комплексі. Якщо видалення мигдалин, ефективність лікування була стовідсотковою, то консервативний спосіб, хоча і був безкровним і безболісним, але вимагає регулярного повторення процедур хоча б два рази на рік по одній-дві тижні, тобто дієвість методики має досить-таки тимчасовий характер, хронічний тонзиліт дуже рідко при цьому може бути повністю вилікуваний.
З цієї причини сьогодні в медичній практиці прийнято мигдалини не видаляти, а робити їх лазерну лакунотомию (під місцевим знеболенням), тобто, точкове припікання («випарювання») інфікованих мигдалевих лакун за допомогою лазера.
Лазерні хвилі мають щадне дію на слизові носоглотки, але цілком прибирають вогнище інфекції. Слизова оболонка зберігає свої основні функції, сприяє більш швидкому зціленню, більш сприятливому перебігу захворювання. Крім того, зменшується ймовірність і частота загострень, тобто, людина набагато рідше хворіють гострими респіраторними хворобами. У пацієнта стають меншими за розміром самі мигдалини, але вони знову здатні здійснювати бар’єрну функцію в організмі. Зазначимо, що у хворого також йде з рота неприємний запах.
Ще одним позитивним моментом можна назвати те, що у людини після проведення лазерної лакунотомии (її ще називають тонзилотомией) не порушена працездатність, скорочується імовірність появи ускладнень, з цієї причини відпадає потреба призначати пацієнту антибіотики і знеболювальні препарати в післяопераційний період. Сама процедура не залишає після її здійснення рубців, що теж важливо.
Процедура лазерної лакунотомии безкровна, безболісна, плюс, – це одноразове хірургічне втручання.