Ялівець звичайний

Багаторічний чагарник з сірувато-бурою корою, листям-хвоїнками, зібраними колотівками по три і спірально розташованими по пагонам. Росте в підліску соснових, ялинових, модринових і хвойно-широколистих лісів. Часто утворює зарості на вирубках і пожарищам, на прогалинах і узліссях. Зустрічається переважно на бідних підзолистих і піщаних ґрунтах помірної вологості, а також на проточно-вологих, злегка заболочених. Може переносити затемнення, але краще розвивається на відкритих місцях. Природні запаси ялівцю досить значні.

В ароматних шишкоягодах до 2% ефірного масла, до складу якого входять терпени пінен, камфен, кадинен, терпінеол, борнеол, флавоноїдний глікозид, до 40% цукру, фарбувальні речовини, органічні кислоти (мурашина, оцтова, яблучна), смоли, мікроелементи (марганець, залізо, мідь, алюміній). У хвої виявлений вітамін С.

Лікувальна дія.

Ще в сизу старовину зазначено, що місця, де росте дуже багато ялівцю, інтенсивно відвідують хворі і ослаблені тварини. Мабуть, не випадково в Північній Америці індіанці для лікування туберкульозу шкіри, легенів, кісток і суглобів хворих поміщали в зарості цієї рослини, де повітря було насичене цілющими фітонцидами.

Настій і відвар «ягід» збільшують виділення сечі, дезінфікують сечові шляхи, розріджують мокротиння, полегшують відхаркування і мають протимікробні, противірусні, протипухлинні, знеболюючі і протизапальні властивості; збуджують апетит, сприяють травленню, видаляють гази із шлунка та кишечнику.

Висушені плоди ялівцю застосовують як сечогінний засіб при набряках серцевого походження, хронічному запаленні сечового міхура, виділення білка в сечі, хворобах шлунка та печінки, утворення каменів і піску в нирках і печінці, подагрі, ревматизмі, при різних шкірних захворюваннях у вигляді настою (5 г на 200 мл окропу). П’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Ялівцевий настій протипоказаний при гострих запаленнях нирок. Настій ягід є відхаркувальним засобом і поліпшує травлення.

У народній медицині Росії, ряді країн Європи відвар ягід ялівцю використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки, при подагрі, суглобовому ревматизмі і артритах. Відвар готують у співвідношенні 1:20 і п’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день до їди. Можна застосовувати і свіжі ягоди ялівцю. Починають прийом з 2-3 ягід (жують натщесерце), потім збільшують їх кількість щодня на одну, доводячи до 13-15, після чого поступово знижують число ягід до 5. Цей метод лікування є більш ефективним, ніж прийом відвару.

При захворюваннях суглобів і шкіри (шкірні висипи, короста) рекомендують ванни з ягід і хвої ялівцю (готують відвар з розрахунку 50г

ягід і гілочок на відро окропу).

Ягоди ялівцю входять до складу сечогінних зборів – чаїв. Використовують у лікеро-горілчаному виробництві, для приготування пива, морсів, цукерок, пряників.

Виявилося, що ялівець цінується не лише своїми лікувальними властивостями. Чагарник широко використовується і в дієтичних цілях. Ягоди рекомендують також як сурогат кава, прянощі до м’ясних страв і кислою капустою. З плодів видобувається ялівцевий цукор, який використовується для приготування пива, морсу й ароматизації напоїв.

Форма застосування

-2 чайні ложки сухих ягід наполягають в 2 склянках кип’яченої води 2 години, проціджують і приймають по 30 мл 3-4 рази на день як сечогінний засіб.

–Крем для ніг «Ялівцевий» для лікування і профілактики підвищеної пітливості, мікозів стоп.