Атравматична канюля

Обов’язкове видалення віночка після канюлирования артерії при консервації подовжує час накладання анастомозу та ускладнює його виконання при невеликому діаметрі судини.

У 25-30% випадків зустрічаються додаткові артерії нирки, наявність яких взагалі виключає можливість консервації способом перфузії, так як відсікання ділянки стінки аорти відходять від неї дрібними судинами робить технічно неможливим накладення повноцінних анастомозів.

Перев’язка додаткових артерій нирки неприпустима внаслідок виникаючих при цьому порушень кровопостачання органу.

Виготовлене нами нескладний пристрій повністю виключає травмування стінки артерії при її поєднанні з перфузійної системою, спрощує цю маніпуляцію і, що найголовніше, дозволяє проводити консервацію всіх нирок незалежно від варіацій в числі і типі ниркових артерій.

Це пристрій, названий нами атравматичною канюлею, складається з конічного корпусу, закінчується штуцер для з’єднання з перфузійної системою. Фланець 3 має два прорізи, через які проходять притискні гайки з гвинтами, за допомогою яких кришка щільно притискається до фланця. Перед підключенням консервуючого органу до перфузійної системі, стінки аорти вирізають круглу площадку діаметром трохи більшим, ніж діаметр отвору в кришці. Після цього артерію (або артерії) з вирізаним з аорти гуртком проводять через отвір у кришці і останню притискають до корпусу канюлі разом з ділянкою аорти до забезпечення повного герметизму.