Лікарська алергія

Лікарська алергія являє собою алергічну реакцію людського організму, що викликається різними компонентами лікарських засобів. На сьогоднішній день лікарська алергія є актуальною проблемою не тільки для людей, які схильні до алергії, але і для лікуючих лікарів, так як вони несуть відповідальність за призначення будь-якого лікарського засобу. Найчастіше люди беруть

самостійно лікарські препарати, спираюся на консультації з телевізійної реклами з лікування певного захворювання. Найпомітнішу загрозу становлять саме такі кошти, причому їх відпускають без наявності рецепту лікаря. Практично дев’яносто відсотків людей, які схильні лікарською алергією, її викликають відпускаються без рецепта антибіотики, такі як пеніцилін, цефуроксим, аспірин, сульфаніламідні препарати, такі як триметоприм, септрин, бісептол.

Лікарська алергія у дітей побічним ефектом певного лікарського препарату не є. Це реакція, обумовлена індивідуальною непереносимістю якогось конкретного речовини ліки. Розвиток алергічної реакції зовсім не залежить від потрапив кількість в людський організм лікарського засобу, тому що для розвитку алергії досить досконалого мікроскопічне кількість речовини, яка викликає симптоми алергії. Є випадки, що для розвитку алергічної реакції людині досить вдихнути пари кошти.

У більшості випадків лікарська алергія розвивається лише після повторного контакту з провокуючим її компонентом лікарського засобу, тому що при першому контакті імунітету з ліками проходить період сенсибілізації.

Розповімо вам про причини лікарської алергії. У кожної людини лікарська алергія проявляється по різному. У однієї людини вона є суто професійною хворобою. Вона розвивається у здорової людини з-за тривалого контактування з лікарськими засобами, часто вважається причиною повної або часткової втрати людської працездатності. Дуже часто лікарська професійна алергія спостерігається у людей, які займаються виробництвом лікарських засобів, а також у медичних працівників. Є випадки, коли лікарська алергія є ускладненням терапевтичного лікування певної хвороби, причому вона обтяжує його перебіг, а також може стати причиною інвалідності хворого, привести до летального результату.

Згідно з даними центру, який вивчає розвиток побічних ефектів після прийому медичних засобів, було встановлено, що понад сімдесят відсотків випадків побічним ефектом на лікарські засоби є саме алергічна реакція. Згідно з даними багатьох беруть участь в дослідженні країн, у більш десяти відсотків хворих виникає лікарська алергія, причому кожен рік показники зростають.

Найчастіше лікарська алергія з’являється у осіб жіночої статі, в співвідношення з чоловіками 2/1. Люди, що проживають на території сільської місцевості, алергією на лікарські препарати страждають набагато рідше. Найчастіше такий вид алергії спостерігається у людей, старших тридцятирічного віку. Найчастіше алергічна реакція з’являється після прийому сульфаніламідів, нестероїдних протизапальних препаратів, антибіотиків, а також після щеплення від правця. Хочеться відзначити, що на один і той же лікарський засіб алергія може розвиватися повторно через кілька років з моменту першого випадку.

Найбільшому ризику появи лікарської алергії піддаються хворі, які тривало приймають лікарські засоби, і працівники фармацевтичної промисловості. Дуже часто такий вид алергічної реакції з’являється у генетично розташованих людей, а також у хворих грибковими, алергічними хворобами. Лікарську алергію можуть викликати будь-які лікарські засоби, на превеликий жаль, навіть ті, які повинні боротися з нею.

При лікуванні лікарськими засобами можуть з’явитись такі реакції, ускладнення організму:

– побічні ефекти (головний біль, біль в області живота та інші). Список всіх можливих побічних ефектів вказаний в інструкції кожного медичного препарату. Наприклад, після прийому антигістамінних засобів може спостерігатися сонливість, запаморочення.

– алергічні реакції,

– реакція відміни. Така реакція з’являється, коли припиняється тривале лікування певними засобами.

– токсичні реакції. Такі прояви з’являються, якщо перевищується допустима доза медичного препарату. Часто токсичні реакції виникають у хворих із хворобами печінки, нирок. Тому що випадки перевищення дозування лікарського засобу відбувається при ураженні печінки, нирок із-за поганого виведення лікарських засобів з організму.

– вторинні ефекти. До таких відносяться порушення нормальної роботи кишкової мікрофлори, грибкові ураження слизових оболонок та інші.

По мірі появи лікарська алергія підрозділяється на:

– негайна. Вона з’являється майже відразу після прийому або введення провокуючого речовини. До негайних реакцій відносять анафілактичний шок, кропив’янка, алергічні набряки. Найчастіше такі реакції з’являються після введення пеніциліну, або його аналогів. Відразу ж після введення пеніциліну може з’явитися висипка, яка височіє на шкірним покривом у вигляді червоним плям. На превеликий жаль, відповідь алергії не може обмежити тільки висипом, через якийсь час може розвинутися така серйозна реакція, як анафілактичний шок.

– уповільнена. Вона з’являється через кілька діб, тому дуже часто точну причину алергії встановити не вдається. Уповільнена алергія на лікарські засоби проявляється зміною складу крові, кропив’янкою, болями в суглобах, підвищенням температури тіла. А також через кілька діб після прийому медичного препарати можуть з’явитись такі реакції, як алергічний гепатит, пурпура, алергічний нефрит, алергічний васкуліт, поліартрит, лімфаденопатія, сироваткова хвороба, астралгия.

Розповімо вам про лікування лікарської алергії. Для початку лікування алергічної реакції на ліки потрібно починати з повного припинення прийому медичного кошти, яке викликало алергію. Якщо хворий приймає кілька лікарських препаратів, то необхідно відмінити прийом всіх, до виявлення справжнього винуватця алергічної реакції.

Дуже часто у хворих алергічної реакції на ліки може з’явитися харчова алергія. Таким чином, їм показана гіпоалергенна дієта, яка повинна обмежувати вживання солоної, солодкої їжі, спецій, вуглеводів, копченостей, кислої їжі.

Якщо алергічну реакцію супроводжує кропив’янка, антионевротический набряк, то лікування показано антигістамінними засобами, такими як тавегіл, супрастин, димедрол. Слід врахувати переносимість їх раніше. Якщо після лікування антигістамінними засобами симптоми алергії не проходять, то призначають застосування парентеральних ін’єкцій глюкокортикостероїдів.