Лікується ВІЛ-інфекція на початковій стадії? Так чи ні?

ВІЛ або вірус імунодефіциту людини – вірусна хвороба, яка втягує в патологічний процес імунітет.

Захворювання характеризується безліччю симптомів, що стосуються всіх внутрішніх органів і систем. Скільки можна прожити з ВІЛ-інфекцією, та істот затишок способи лікування патології – докладніше в статті.

Як можна заразитися інфекцією

Вірус імунодефіциту – це повільно прогресуюча хвороба, яка послаблює захисну функцію організму, підвищуючи ризик розвитку супутніх небезпечних патологій, включаючи онкологію.

Етап, на якому відбувається приєднання вторинних запальних і пухлинних процесів, називають Снід – синдром набутого імунодефіциту.

Заразитися вірусною інфекцією можна кількома шляхами. Найбільш поширені за спаданням:

• ведення безладної статевого життя, секс без використання бар’єрних засобів контрацепції (ризик зараження ВІЛ дорівнює 70-80%);
• використання одного шприца кількома людьми, інших ін’єкційних інструментів, в тому числі у лікарняних умовах (5-10%);
• переливання зараженої крові (5-10%);
• інфікування новонародженої дитини при проходженні по родових шляхах або годуванні груддю (5-10%);
• відсутність правильної обробки інструментів перед нанесенням татуювання або проведенням пірсингу;
• спільне застосування бритвеного верстата, зубної щітки (в таких випадках передача інфекції відбувається через мікротравми).

Передача інфекційних патогенів можлива через біологічні рідини: сперму, кров, виділення з піхви, молоко матері. Через слину, сечу, кал, сльози і потовую рідина захворювання не поширюється.

Характерні симптоми захворювання

Вірус імунодефіциту людини належить до групи ретровірусів. Після того, як частинки інфекції проникли всередину організму, в ньому починають продукуватися антитіла, що сприяють придушенню патогенів. Клінічні прояви захворювання залежать від типу вірусної інфекції та ступеня ослаблення захисної функції.

Додатково пригнічує імунітет супутнє захворювання, що передається статевим шляхом. Інкубаційний період ВІЛ-інфекції має тривалість від 5 днів до 3 місяців. Перші симптоми можна спостерігати, в середньому, через кілька тижнів після зараження.

1. На ранній стадії не завжди виникає явно виражена симптоматика. У деяких хворих вона може і зовсім бути відсутнім на даному етапі. Характерні прояви початкового періоду – підвищена температура, больовий синдром в горлі, суглобова біль.
2. Після закінчення 1 етапу захворювання настає прихована фаза, тривалість якої може досягати кількох років, а то й десятків років. В цей час єдині клінічні прояви патології – головний біль, збільшення лімфовузлів. Крім того, часто діагностують супутнє розвиток дерматологічних патологій, наприклад, екземи та псоріазу.
3. На наступному етапі, у міру зниження опірності організму до інфекції, спостерігається більш різноманітна клінічна картина. Приблизно через 5-8 років, якщо відсутнє відповідне лікування, розвивається СНІД. Характерні симптоми – нездужання, підвищення температури, посилення потовиділення в нічний час доби, головний біль, помітне схуднення, порушення роботи ШЛУНКОВО-кишкового тракту, приєднання вторинних інфекцій.

У більшості випадків остання стадія ВІЛ і СНІД на початковому етапі характеризуються появою запальних процесів на шкірних покривах і слизових оболонках.

Останній етап захворювання протікає з приєднанням опортуністичної патології (супутньої). Це така хвороба, яку організм у здоровому стані може з легкістю подолати, однак при ВІЛ і СНІД це стає неможливим.

Чи існують способи повного вилікування хвороби

На питання, чи лікується ВІЛ повністю на ранніх стадіях, можна з точністю відповісти – ні. Захворювання вважається хронічним і на сьогоднішній день відсутні точні відомості щодо препаратів та інших методів, які дозволили б назавжди усунути проблему.

Однак вченими ведуться дослідження, які, можливо, через деякий час знайдуть дієві ліки для ВІЛ.

Незважаючи на те, що все-таки не лікується ВІЛ-інфекція на початковій стадії, існують деякі методи, які дозволяють згладити перебіг хвороби та досягти тривалої ремісії. Це – антиретровірусна терапія, яка полягає в прийомі спеціальних препаратів.

Середня тривалість життя хворого інфекцією, якщо він не проходить антиретровірусне лікування — не більше 10 років. Все ж на прогноз хвороби впливають різні фактори, виходячи з яких і визначають прогноз патології. Деякі живуть не більше 3 років, а інші ведуть звичний спосіб життя до 10 і більше років.

Якщо розглянути статистику, високий відсоток смертності стосується не самої вірусної інфекції, а супутніх захворювань, які і стають причиною летального результату. Однак, якщо імунітет людини досить сильний, хворий правильно харчується, веде здоровий спосіб життя, організм зможе побороти захворювання, викликавши тривалу ремісію.

Щорічно дослідники вдосконалюють антиретровірусну терапію. Такі препарати сприяють зниження вірусного навантаження на організм, знижують обсяг хвороботворних мікроорганізмів. Крім того, засоби підвищують захисну функцію, збільшують кількість лімфоцитарних клітин в загальному кровотоці, що посилює боротьбу з супутніми патологіями.

Особливості терапії

При відсутності належного антиретровірусного лікування виникають негативні наслідки. Головне – поступове зниження імунного захисту, що згодом призведе до розвитку Сніду і летального результату. Крім того, збільшення обсягу вірусних частинок в організмі підвищує ризик їх передачі іншим людям.

Поступово знижується кількість лімфоцитарних клітин. При імунному статусі, що дорівнює 350 CD4, організм працює на повну силу, але підвищений ризик приєднання інфекцій, що викликають діарею і втрату у вазі. При зниженні статусу до 200 ймовірно розвиток легеневих хвороб (в особливості, пневмонії), при досягненні 100 і нижче – серйозних патологій, що призводять до швидкої смерті.

Правильне і повноцінне лікування викликає сприятливий прогноз. Хоч хвороба вважається хронічної, з нею можливо жити. Для цього потрібно не тільки дотримуватися антиретровірусну терапію, але і дотримуватися правильного харчування, виключати шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики), займатися спортом.

Профілактичні рекомендації

Кожну хворобу легше запобігти, ніж незабаром боротися з симптомами і негативними наслідками.

Тому рекомендується на постійній основі дотримуватися превентивних рекомендацій, які дозволять знизити ризик розвитку вірусної інфекції:

1. Виключення випадкового статевого зв’язку і ведення безладної статевого життя. Це – основна профілактична рекомендація, адже така причина в більшості випадків призводить до розвитку патології.
2. Виключення прийому наркотичних засобів. Крім того, що наркотики – це заборонені речовини, прийом яких переслідується законом, вони завдають непоправної шкоди здоров’ю, викликаючи різні хвороби, включаючи ВІЛ.
3. Використання бар’єрних засобів контрацепції. Хоч і не існує таких засобів, які дають 100%-ву гарантію на виключення розвитку ВІЛ, все ж презервативи значно зменшують ризик приєднання інфекції. Зараження відбувається при неправильному використанні засобу або його розірвання в момент статевого акту.

Існують медикаментозні профілактичні методи, серед яких – доконтактные і постконтактные. По суті – це та ж антиретровірусна терапія, яка потрібна особам з професійним ризиком зараження: медичним працівникам, майстрів татуювань та ін.

Висновок

Лікується ВІЛ, так чи ні, однозначно відповісти складно. Якщо розглядати захворювання, як повільно прогресуюче, з багаторічною стадією ремісії, можна сказати, що лікується, проте за умови безперервного антиретровірусного лікування.

У будь-якому випадку покладатися на самолікування не варто, інакше ризик швидкого летального результату – максимальний.