Причини розвитку та методи лікування псоріазу
Псоріаз – це шкірне захворювання, відоме людству з часів Стародавньої Греції, де воно отримало свою назву, що перекладається як «свербець». Досі не вдалося точно встановити основну причину його виникнення, а також виробити ефективні ліки для повного його одужання. Пацієнти з псоріазом відчувають значний дискомфорт не тільки з-за болю та свербежу, і з психологічних причин.
1
Опис захворювання
Псоріаз відноситься до неінфекційних хвороб і виникає внаслідок занадто швидкого поділу клітин епідермісу. Звичайна частка шкіри живе близько 30 днів, а при захворюванні оновлення покриву на ураженій ділянці відбувається за 5 днів. За такий короткий проміжок часу клітини не встигають повністю відновитися, між ними втрачається зв’язок, на місці занадто швидкого поділу утворюються лусочки.
Дерматологи виділяють три основних симптому, що відрізняють псоріаз від інших дерматологічних захворювань із подібним перебігом:
- 1. Лусочки дуже сильно сверблять і болять, вони легко відходять (здираються) при розчісуванні.
- 2. Під ними виявляється тонка плівка, яку вчені називають термінальній.
- 3. Якщо здерти її, виступлять крапельки крові, так як пошкоджуються сосочки епідермісу.
Псоріаз, або лускатий лишай – захворювання невиліковне. У ході терапії можна домогтися тривалої ремісії, в деяких випадках вона зберігається до 20 років, але повністю позбавитися від хвороби досі не вдається.
Пацієнта постійно мучать свербіж, біль, а також психологічний дискомфорт, пов’язаний з дефектами шкіри.
Пік маніфестації симптоматики припадає на 15-25 років. В цей період виявляється близько 70% хворих. Але зустрічаються прояви захворювання і у дітей, людей похилого віку.
1.1
Форми захворювання
Усього розрізняють більше десяти видів захворювання. Зустрічаються вони з неоднаковою частотою.
Форми псоріазу відрізняються не тільки зовнішнім виглядом бляшок, але і місцем розташування, областю ураження. Найчастіше зустрічаються кілька видів.
1.1.1
Бляшковидный псоріаз
Найбільш поширеним (близько 80% хворих) є вульгарний псоріаз, який називають простим, звичайним, а також бляшковидным. У початковій стадії для нього характерна поява невеликої ділянки гарячої сухої шкіри, яка виступає над поверхнею епідермісу. Поступово бляшка збільшується, на ній виникає суха плівка, яка нагадує сіро-білу лусочку. Якщо її здерти, з’являться крапельки крові. Маленькі бляшки зливаються у великі площі і утворюють «парафінові» озера.
Бляшковидная форма.
Уражені ділянки можуть виникати де завгодно, але частіше торкаються згини: лікті, коліна, стопи, голову і шию, пах. Нерідкі випадки утворення бляшок на спині, руках, грудях.
1.1.2
Каплевидна форма
Бляшки мають вигляд сухої висипу у формі крапель або сліз, за кольором вони можуть бути темно-червоними, ліловими, іноді навіть синюватими. Цей різновид захворювання частіше зустрічається після перенесеного фарингіту, ангіни, інших хвороб, викликаних стрептококами. Зоною ураження зазвичай стають стегна, але спостерігаються бляшки також на волосяній частині голови, плечах, передпліччях, стегнах.
Важкою формою каплевидної псоріазу є плямистий вигляд. При ньому краплинки зливаються у великі плями, які займають значну площу шкірного покриву. Цим типом частіше хворіють молоді жінки.
1.1.3
Пустульозний псоріаз
Пустульозний псоріаз отримав назву за пустул, в яких накопичується ексудат (міжтканинна рідина). Друге найменування цього типу – ексудативний. При цій формі на тілі (найчастіше плечах або стегнах) з’являються бульбашки, оточені червоною, запаленої шкірою. Вони лопаються і утворюють пустули, при попаданні інфекції розвивається вторинне захворювання.
Це найважчий вид псоріазу. У складних випадках капсули можуть покривати все тіло.
1.1.4
Артропатическая форма
Псоріатичний артрит, або псоріатична артропатія вражає не тільки шкіру, але і сполучну тканину, а також дрібні суглоби кистей рук і стоп.
Хворому важко рухати пальцями, згинати їх. Це форма вважається однією з найважчих.
1.1.5
Ерітродерміческій псоріаз та інші види
Ще одна тяжка форма псоріазу. При ній запалюється не тільки шкіра, яка сходить шарами, але і підшкірна клітковина, висипання займають великі площі, у хворого підвищується температура тіла. Він страждає від сильного болю та свербежу.
Виникає ця форма з-за різкої відміни лікування псоріазу, при стресі, отруєння токсинами (в тому числі і алкоголем), після деяких інфекційних захворювань.
Небезпечні великі уражені ділянки епідермісу, піддаються інфікуванню. Вони можуть спровокувати наслідки, аж до зараження шкіри. Пролеченная псоріатична еритродермія переходить в простій псоріаз.
Нігтьової псоріаз.
Розрізняють інші види хвороби:
- Фолікулярний. При ньому уражаються волосяні цибулини на стегнах і гомілках. Пустули здаються увігнутими всередину.
- Згинальних складок. Псоріатичні бляшки розташовуються тільки на деяких ділянках шкіри: лікті, коліна, внутрішні поверхні стегон, пах, пахви.
- Долонно-підошовний. Характерний для людей, що займаються фізичною працею, може проявлятися як гиперкератические папули, які симулюють мозолі.
- Нігтьової. Зачіпає пластини нігтів, зустрічається у людей з ураженнями кистей і стоп. На нігтях з’являються точки, вдавлені борозенки, пластини розшаровуються, а шкіра навколо них лущиться.
- Волосистої частини голови. Шкіра покривається корочками і створює значний психологічний дискомфорт.
- Себорейний. По виду висипань нагадує себорейний екзему і часто розташовується на голові (в волосистої частини), утворюючи корону. В області вух скоринки нагноюються і лопаються, на обличчі виникають плями з лусочками.
Долонно-підошовний псоріаз.
2
Причини розвитку
Існує декілька гіпотез виникнення псоріазу. До найбільш відомих відносяться наступні:
- Аутоімунна версія. Згідно їй, відбувається збій (дисфункція) в роботі імунної системи та організму, з-за чого на певній ділянці епідермісу скупчуються Т-лімфоцити. Це призводить до його потовщення і подальшого хронічного запалення.
- Спадкова гіпотеза. Вона припускає, що збій в роботі імунної системи спрогнозований генетично. У дітей, батьки яких страждали на псоріаз, ризик захворіти вдвічі вище.
- Генетична версія. Передбачає збої в будові генів внаслідок мутацій.
- Ендокринна теорія. Вона вказує на взаємозв’язок порушень гормонального статусу та вироблення мелатоніну. У хворих завжди присутні патології ендокринної системи (підшлункової або щитовидної залози, гіпофіза).
- Стрес і сильне потрясіння. Ці фактори здатні викликати загострення захворювання, спровокувати маніфестацію симптоматики.
- Порушення обмінних процесів. Встановлено, що хворіють лускатим лишаєм мають високий рівень ліпідів, а в період загострення у них підвищується азотистий обмін і збільшується наявність токсинів у крові.
Незважаючи на велику кількість версій, основними причинами виникнення псоріазу є дві:
- 1. Порушення послідовності ділення клітин епідермісу.
- 2. Збої (дисфункції) в роботі імунної системи людини.
3
Лікування хвороби
Зараз лікування псоріазу цілісно не проводиться. Терапія хвороби спрямована на локалізацію місцевих проявів, усунення лущення і зняття запалення.
При захворюванні потрібно лікувати біль і свербіж. Препарати для внутрішнього застосування представляють собою допоміжні засоби.
3.1
Місцева терапія
Місцеве лікування проводять за допомогою декількох видів мазей, гелів і спреїв. Найбільш часто використовують кортикостероїди:
- У початковій стадії захворювання призначають Гідрокортизон, Преднізолон, Алкометазон — це препарати легкого та помірного дії. Вони мають незначну кількість побічних проявів.
- При хронічному плині або в складних випадках (при лихенизации шкіри) використовують сильні засоби: Флуоцинолон, Дексаметазон, Флуметазон, Хальцинонид, та ін. Це препарати третього і четвертого покоління, вони швидко діють, але володіють великою кількістю побічних ефектів.
Зазвичай їх наносять по 2 рази в день дуже короткий час (до 7 днів). Курси лікування завжди призначає дерматолог. Препарати впливають на протязі декількох днів, а для усунення болю за короткий час (аж до декількох хвилин ) використовують допоміжні засоби.
Призначають також медикаменти для усунення окремих симптомів. Ці лікарські засоби виступають додатковими елементами лікування. Цитостатики (цинкові мазі у поєднанні з сіркою, бором і нафталаном), які уповільнюють регенерацію тканин епідермісу, послаблюють імунітет. Хороший ефект дає використання дьогтю (березового, соснового, ялівцевого). Він допомагає прибрати скоринки у волосяній частині голови, знімає свербіж, але його використання має значну кількість протипоказань: його не застосовують на сонці, для гнійних форм хвороби, при захворюванні сечостатевої системи. Місцевий подразнювальний та антисептичний ефекти мають мазі і гелі з саліцилової і борною кислотою, які добре підсушують шкіру.
3.2
Системні препарати, фізіотерапія
Для внутрішнього застосування використовують звичайно 2 виду препаратів: псоралены і ретиноїди. Перші покликані підвищити чутливість шкіри до сонячного світла, що уповільнює поділ клітин шкіри. Ретиноїди (вітамін А) володіють здатністю затормаживать цей процес, але вони відрізняються значним періодом виведення з організму (до півтора років ).
Призначають і препарати вітаміну Д. Всі засоби для прийому всередину використовуються тільки в якості допоміжного методу.
В лікуванні псоріазу широко застосовуються засоби нетрадиційної медицини і фізіотерапевтичні процедури: герудотерапию, кріотерапію, ПУВА-методику (об’єднує фото – і хіміотерапію).
3.3
Дієта
Лікування псоріазу включає і дотримання дієти. Хворому не можна є:
- продукти, до складу яких входить червоний пігмент (помідори, полуниці, вишні тощо);
- шоколад;
- кисле, солоне, копчене.
Заборонений алкоголь. Харчування на одну частина повинна складатися з дозволених овочів і фруктів, на одну – з горіхів і насіння і ще на одну – з круп, нежирного м’яса і яєчних білків.
Захворювання значно впливає на якість життя хворого. Згідно з дослідженнями, лише кожен четвертий пацієнт з псоріазом не відчуває психологічного дискомфорту від своєї недуги. Тому дуже важлива психологічна підтримка близьких людей, багатьом потрібна допомога кваліфікованого психолога.