Перша допомога при розриві зв’язок стопи та лікування

Травми нижніх кінцівок є досить поширеним явищем в травматології. Однією з найбільш типових травм на практиці, вважається — розрив зв’язок стопи. Отримують цю травму найчастіше спортсмени, люди, що ведуть активний спосіб життя або працівники професій з важкими фізичними умовами. Однак від розриву зв’язок не застрахований абсолютно ніхто, і отримати таку травму можна, навіть підвернувши ногу при ходьбі.

При цьому людина отримує значний дискомфорт, сильні больові відчуття і обмеження рухливості на певний період. Результат і тривалість лікування залежать від правильно та своєчасно наданої потерпілому першої допомоги і звернення за кваліфікованою медичною допомогою.

Види і причини розриву зв’язок стопи

Анатомічно зв’язки являють собою утворення сполучної тканини, завдяки яким відбувається з’єднання та закріплення частин стопи з гомілкою. Завдяки зв’язкам, стопи утримуються в правильному положенні і виконують свої функції, так як відбувається правильний напрямок рухів суглобів.

На практиці існує два види травмування зв’язок:

1. повний, коли зв’язки гомілкостопа повністю розірвані на дві частини з пошкодженням абсолютно всіх волокон або відбувається відрив зв’язки від місця анатомічного прикріплення;
2. частковий (розтягнення зв’язок), коли пошкоджено лише частину волокон і функції зв’язок порушені лише частково.

Основними причинами травмування, є дегенеративні та травматичні обставини. У першому випадку відбувається розрив в увазі дегенеративних змін сухожиль, включаючи їх знос, пов’язаний з неминучим процесом старіння. Як правило, такі травми отримують люди в старшому віці, після 40 років. Це пов’язано з порушенням кровопостачання, утворенням кісткових наростів – остеофітів.

Травматичні причини припускають різні падіння з невдалим приземленням, різкі рухи стопою та іншими механічними впливами на нижні кінцівки. Як правило, пацієнти, які отримали травму, відчувають сильні і гострі болі, а рухливість стопи порушується негайно.

Перші ознаки і симптоми

Для розриву абсолютно всіх зв’язок характерні свої специфічні симптоми:

• біль, яка буде посилюватися при спробі зробити рух;
• обмеження рухливості в місці розриву зв’язки і джерела болю;
• утворення синця в результаті підшкірного крововиливу з пошкоджених судин;
• нестабільність суглоба з характерним зміною його контуру у джерела болю;
• чутність характерного тріска, хрускоту або клацання в ушкодженому суглобі при спробах виконати будь-які рухи;
• відчуття оніміння і поколювання.

Крім того, якщо стався розрив зв’язок стопи, до вже перерахованих симптомів додадуться сильні набряки, хворобливі відчуття при спробах наступити на ступню. Перевірити, чи дійсно стався розрив цієї групи зв’язок, можна використавши перевірений метод під назвою «синдром висувного ящика».

В даній ситуації пацієнта необхідно терміново госпіталізувати. Дуже важливо також вміти правильно надати першу невідкладну допомогу.

Діагностика та методики лікування

Лікування розриву зв’язок стопи проводиться після підтвердження діагнозу і залежить від ступеня пошкодження. Лікар вислухає пацієнта, задасть питання, де саме і за яких обставин той отримав травму, огляне постраждалу стопу. В якості додаткових заходів до візуального огляду травматологом або хірургом може бути призначено рентгенологічне дослідження, ультразвукове дослідження, МРТ або комп’ютерна томографія. Ці специфічні методи допоможуть визначити ступінь і кількість пошкоджень волокон зв’язок гомілковостопного суглоба.

Надання першої мед. допомоги при розриві зв’язок стопи

Щоб полегшити стан потерпілого і запобігти подальшу деформацію суглоба, необхідно правильно надати першу допомогу. До приїзду швидкої допомоги або транспортування хворого в травмпункт, необхідно до ушкодженого місця прикласти холод. Зробити це можна за допомогою будь-яких підручних засобів: льоду з холодильника, снігу з вулиці (взимку) або рушники, змоченого холодною проточною водою. Холод частково надасть знеболюючий ефект і зменшить набряклість.

Далі стопу рекомендується зафіксувати. В першу чергу, людину потрібно покласти на рівну поверхню і виключити будь-які рухи хворою ногою. Нерухомий стан стопи та надання нозі піднесеного положення, допоможуть зберегти цілісність волокон зв’язок, які ще не пошкоджені, зменшать крововилив і набряклість. Якщо больовий синдром занадто яскраво виражений, рекомендується прийняти будь-яке знеболююче засіб.

Що стосується лікування, то при частковому їх пошкодження має місце консервативне лікування. Це можуть бути обмежують рухливість зв’язок стопи пов’язки, використання протизапальних і знеболюючих препаратів, в тому числі і місцевого застосування.

У вкрай важких випадках, коли консервативне лікування не дає належного результату, діагностується повний розрив зв’язок або їх відрив від місця прикріплення, вирішується питання щодо доцільності хірургічного втручання.

Щоб травмовані зв’язки стопи повністю відновили свою рухливість, після операції рекомендується пройти курс реабілітаційних заходів. Це може бути фізіотерапевтичне лікування з використанням УВЧ, діадинамічних струмів і т. д. Досить ефективний в даному випадку буде масаж, виконання спеціального комплексу вправ, а також розігріваючі мазі і компреси. Реабілітаційний період також вимагає помірних навантажень на хвору стопу, накладання тугих пов’язок на протязі певного часу і використання спеціального ортопедичного взуття. При дотриманні всіх приписів лікаря, прогноз після розриву зв’язок стопи, як правило, сприятливий.