Шавлія лікарський

Багаторічний напівчагарник сімейства губоцвітих. Має чотиригранний гіллясте стебло висотою до 50см. Листки супротивні, довгасті, зморшкуваті. Квітки синьо-фіолетові, двогубі, зібрані по 6-10 в мутовки, утворюють колосовидне суцвіття. Культивується як ефірно-олійна і лікарська рослина в Молдові, Україні, в Краснодарському краї. З лікувальною метою використовуються листя, що містять флавоноїди, алкалоїди, дубильні й смолисті речовини, органічні кислоти (олеанолова, урсолова, хлорогенова та ін), вітаміни Р і РР, гіркоти, фітонциди, а також значна кількість ефірної олії, що містить пінен, цинеол, туйон, борнеол, сальвен та інші терпенові сполуки.

Лікувальне застосування.

Коли і яким чином шавлія поширився в Європі – залишається секретом. Однак немає сумніву, що вже в Середні століття йому належало провідне місце серед лікарських культур. Недарма існувала старе арабське вислів: «Навіщо людині помирати, якщо в його саду росте шавлія?» В давнину на званих обідах для обмивання рук, крім рожевої, подавалася і шалфейная вода.

Листя мають протизапальну, антисептичну, жовчогінну, фітонцидну, эпителизирующим, в’яжучу, спазмолітичну, антибактеріальну дію, здатність посилювати секрецію залоз шлунково-кишкового тракту. Галенові препарати шавлії застосовують при запальних захворюваннях ротової порожнини, носоглотки і верхніх дихальних шляхів. Листя шавлії лікарської у вигляді настою використовують для полоскань, інгаляцій, примочок і вологих турунд. Настій шавлії застосовують також при запальних захворюваннях шкірних покривів, для лікування гнійних виразок і ран, при легких опіках і відмороженнях, при гастритах, до речі, такий симптом гастриту, як почервоніння слизової оболонки шлунка називають еритематозний гастропатией, і виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки зі зниженою секреторною активністю шлунково-кишкового тракту і кислотністю шлункового соку, а також при схильності хворих до спастичних станів шлунка і кишечника. Призначають також шавлія при запаленні сечового міхура, жіночому безплідді. Шавлія призначають при хворобах нирок і сечових шляхів у вагітних (нефрит, пієлонефрит, пієліт, цистит), післяпологових запальних процесах (ендометрит, метроэндометрит, сепсис), порушенні лактації (він знижує секрецію молочних залоз, що дуже важливо, коли дитину віднімають від грудей), при запальних захворюваннях жіночих статевих органів і ендометріозі.

При запаленні дихальних шляхів (бронхіт, тонзиліт) добре допомагає інгаляції ефірного масла: 5-10 крапель на 200 мл окропу, а хворий, накривши голову рушником, глибоко вдихає пари широко відкритим ротом.

При стоматитах, ангіні та інших запаленнях слизової оболонки порожнини рота полощуть рот і горло крутим настоєм листя шавлії щогодини. При запаленні простати приписані сидячі ванни з концентрованого настою листя шавлії (50г на 1 л окропу) перед сном; компреси – при хронічних поліартритах і радикуліті.

Листя шавлії входять в шлунковий чай.

У косметиці та парфумерії шавлія теж грає важливу роль. Настій або відвар втирають у шкіру голови при підвищеної сальності волосся, сильної пітливості.

Прянощами служать свіжі і сушені (подрібнені або порошкоподібні) листя. З давніх пір збереглися кулінарні рецепти з приготування свинини в шалфейном соусі або курки на шавлії. Разом з імбиром і лавровим листом його додавали в пряні вина. В даний час листя шавлії використовують не тільки в лікеро-горілчаній, але і в рибній, консервної, харчоконцентратної промисловості.

При гострих запаленнях нирок і сильному кашлі шавлія протипоказаний.

Форма застосування

–Шавлії Настойка: застосовується для полоскань – 20 крапель на склянку води.

–Настій (2 г на 200 мл води) по столовій ложці 3 рази в день.

–Відвар (5 г на 200 мл води) по столовій ложці 3 рази в день.

–Масло шавлієве для фитоароматерапии.

–Входить до складу грудних, шлункових, пом’якшувальні та інших зборів.