Волошка синя – Centaurea cyanus L (синюшник, волошка), квітки волошки
Сімейство складноцвіті — Compositae.
Народні назви: синюшник, волошка.
Ботанічна характеристика.
Однорічна трав’яниста сіро-зелена рослина. Листя ланцетно-лінійне, нижнє – злегка лопатеві, верхні – цілісні. Квіткові кошики поодинокі, гарні, сині, крайові квітки воронкоподібні, серединні трубчасті. Стовбур прямий, гіллястий, висота рослини 30 – 70 см. Час цвітіння – червень-серпень, іноді протягом усього літа. Росте волошка синій на всій території України , Білорусії, Краснодарському краї, Архангельській і Вологодській областях. Західного Сибіру. Бур’ян, росте в посівах жита та інших культур. Іноді розводиться як декоративна рослина.
Сировину
Використовують лише крайові квітки з квіткових кошиків і насіння. Квітки збирають у червні – серпні, насіння – в червні — вересні.
Хімічний склад
У сировині міститься антоциановый глікозид центаурин, мінеральні солі, рутин, слиз, смоли, дубильні речовини, цукри, органічні кислоти, флавонин, флавоноїди у формі глікозидів (цианін, що відноситься до групи пігментів антоціанів; цикорії). Крім того, з антоціанідів крайових синіх квіток волошки виділені дигликозиды ціанідин і пеларгонидин (К. К. Клишов і співавт., 1978).
Біологічні властивості
Волошка (синюшник, волошка) – стародавня лікарська рослина. Квітки волошки синьої окремо або в суміші з іншими рослинами застосовують в офтальмологічній практиці як протизапальний і дезинфікуючий засіб. Настій крайових квіток квіткових кошиків має сечогінну, потогінну, жовчогінну, легким проносним,
протигарячкову, жарознижувальну, протизапальну, протиспазматичний, знеболюючу і ранозагоювальну дію. Квітки волошки входять до складу деяких сечогінних зборів.
Показання до застосування
Зовнішньо настій квіток волошки синього ефективний при гострому і хронічному кон’юнктивітах, блефаритах, ячменях, виразкових блефаритах, екзематозних захворюваннях повік.
Волошка синя використовується також для лікування сечокам’яної хвороби, уретриту, циститу, простатиту, пієлонефриту та гломерулонефриті (волошка не подразнює ниркову паренхіму), а також для очищення крові при хронічних шкірних захворюваннях – фурункульозі, екземі, трофічних виразках. Подрібненим насінням волошки присипають бородавки для їх знищення, а подрібнене листя прикладають до ран для їх загоєння.
Способи застосування
1 чайну ложку крайових синіх квіток волошки настоювати 1 год у закритому посуді в 1 склянці окропу, охолодити, процідити. Приймати по 50 мл 3 рази на день за 30 хвилин до їжі. Зовнішньо настій квіток вживають у вигляді очних крапель і примочок.
Для підсилення протизапальної дії квіток волошки синього слід застосовувати в поєднанні з квітками бузини чорної у співвідношенні 1:1. Беруть 3 чайних ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хвилин в темному і теплому місці. Такий настій також успішно використовують для промивання очей і у вигляді очних крапель.
Примітка. Сині крайові квітки волошки слабо отруйні.